4 роки. Вшанування роковин війни

4 роки. 1462 дні. Сотні зруйнованих доль. Знищені міста та села. Десятки тисяч загиблих військових. 24 лютого 2022 року назавжди змінило життя українців. У роковини початку повномасштабного вторгнення на головній площі Мукачева організували меморіальний захід. Сьогодні під синьо-жовтим стягом зібралися військові, ліцеїсти, матері загиблих захисників. У кожного  своя історія болю. Своя рана. Своя втрата. Та спільна пам’ять, що об’єднує сильніше за будь-які слова. Кожен з цих військових  прийняв свідоме рішення стати на захист України. Історії життя, яких поєднала спільна служба. Вони різні за віком, професіями, мріями. Але їх об’єднало головне — любов до Батьківщини та готовність стояти до кінця. Всі присутні помолилися за спокій душі бійців, що віддали у боротьбі за незалежність найдорожче – власне життя.  Опісля мукачівці пройшли ходою головною площею міста над Латорицею до меморіальної стели та запалили лампадки. Ірина принесла квіти до світлини свого чоловіка. Андрій Задорожний був націоналістом, справжнім патріотом своєї держави. Чотири роки повномасштабної війни. Чотири роки спротиву. Україна вистояла тоді, коли світ сумнівався. Вистояла під ракетними обстрілами, в умовах блекаутів, під гуркіт артилерії. Вистояла завдяки тим, хто взяв до рук зброю. І тим, хто тримав тил. За ці роки змінилося все. Міста стали символами незламності. Кожен регіон відчув на собі подих війни. Та разом із болем народилася нова сила — сила єдності. Волонтери, медики, рятувальники, енергетики. Тисячі історій про самопожертву і взаємодопомогу. Про те, як у найтемніші часи українці ставали світлом одне для одного. Чотири роки — це тисячі героїв. Відомих і безіменних. Це прапори на могилах і прапори над звільненими містами. Це сльози втрат і сльози радості від повернення додому. Україна платить високу ціну за свободу. Але вона продовжує боротьбу. Бо пам’ятає кожного, хто віддав життя. Бо вірить у перемогу. Бо знає, що  за нами — правда.